«Зі сплаву геройства і мертвих, і живих писалось ім’я Перемога»
У травні наша країна й весь світ відмічають річницю найбільшої Перемоги в історії людства - річницю перемоги над нацизмом, річницю перемоги у Другій Світовій війні. Дорогу ціну заплатив український народ за участь у цій найстрашнішій за всю світову історію війні 1939-1945рр.
Минуло 75 років з дня закінчення найстрашнішої, найбільш руйнівної війни в історії людства, та й в історії нашої країни. За ці роки виросло три післявоєнних покоління: синів, онуків і правнуків тих солдатів-переможців. З кожним роком в них все більше наростає інтерес до великого подвигу предків. Нові покоління хочуть розібратися з сакральними смислами тієї війни, щоб зрозуміти, як змогли їх батьки і діди вистояти в такій жорсткій і кривавій січі, здолати непереможного ворога, і яку величезну ціну заплатили вони за Перемогу.
Наше суспільство, як і весь світ, змінюється, і ці зміни стосуються кожного з нас. Але естафета пам'яті не повинна перериватися. Серцю кожного з нас дороге Свято Перемоги. Саме тому, кожного року ми вшановуємо пам’ять тих, хто загинув, ми віддячуємо тим, хто залишився живий, ми маємо зробити все необхідне, щоб подібне лихо ніколи не повторилося!!!
Колектив Краматорського вищого професійного училища на передодні Дня Перемоги відвідав і привітав зі святом ветеранів Другої світової війни: Ф.І. Хорошайло - першого випускника училища, полковника у відставці і учасника бойових дій, а також колишню співробітницю училища, ветерана війни Аленіну О.О.
До 75-ої річниці Великої Перемоги бібліотекар Філімоненко Т.М. випустила пам`ятний альбом, присвячений ветеранам другої світової війни, які навчались і працювали в Краматорському вищому професійному училищі(№14). В альбомі зібраний матеріал про тих, хто здобував перемогу на фронті, в партизанських таборах, працював в тилу, на Німеччині, відбував у концтаборах.
Скільки б не минуло десятиліть, не можна забувати про перемоги і поразки на полях битв, про перетворені в попіл міста і села, про зруйноване народне господарство, про загибель безцінних пам'яток матеріальної та духовної культури народу, про трудівників тилу, які винесли на своїх плечах непомірний тягар воєнного лихоліття, про найголовнішу і непоправну втрату - мільйонах людських життів, згорілих в пожежі Другої світової війни.
І наостанок, ніколи не забуваймо, що скільки б нас – людей Землі – не намагалися розділити грошима і стінами, політиками й ідеологіями, війнами і зрадами, а ми живемо і кожен несемо особисту відповідальність за посіяне зерно зла, ненависті, недовіри, брехні і розбрату... Потрібно пам'ятати і вчити всі уроки минулого, але жити майбутнім. Кожній війні колись приходить кінець...
Доземний уклін живим захисникам нашої Батьківщини і вічна пам'ять загиблим!